БАЖАЮ УСІМ МИРУ

19 квітня наміснику Святої Успенської Києво-Печерської Лаври Висо­копреосвященнішому архієпископу Вишгородському Павлу виповнилося 50 років. Незважаючи на завантаженість частими богослужіннями перед­великодніх днів, численними справами та зустрічами, владика Павел знайшов час відповісти на наші запитання.

— Ваше Високопреосвященство, 50 років — красива дата, двері життєвої мудрості. Цього дня згадуються минулі досягнення. Що з життєвого досвіду Ви узяли б із собою в майбутнє?
— Досягнень особливих, думаю, не було. А взяти із собою в майбутнє хотів би ревність по Богові, а ще — ніколи не втомлюватися від молитви, як ніколи не втомлюються від неї ангели. Хочу, щоб мене ніколи не полишало уповання на Бога, і вірю, що Господь мене не залишить. І, що б не посилав Господь, я завжди приймаю з радістю. Хочу, щоб це почуття повсякчас було зі мною.

— Кожен зустрічає в житті людей, до яких залишається почуття особливої вдячності. Це ті, хто відіграв важливу роль у той чи інший період нашого становлення. У Вас є такі люди, і хто вони?
— Я вдячний Богові за велику милість, яку Він мені дав: народитися в християнській сім’ї, сім’ї трудівників, в сім’ї багатодітній. У нас не було кращих або гірших дітей, батьки ставилися до всіх з належною увагою і вимагали, щоб ми були доросліші. Адже дитині багато що дозволено, а дорослій людині зовсім по-іншому дається послух — і від батьків, і від Бога. У нашій сім’ї всі, і сестри, і брати, були навчені виконувати однакову роботу: і корів доїти, і білити, і прати, і тісто місити, — в усьому ми намагалися допомагати одне одному. Я вдячний своїм батькам! У моєму житті були й інші учителі — бабуся, велика християнка, яка вчила мене молитві. Щоранку і щовечора вона молилася годинами, завжди перечитувала заповіді Господні, заповіді Блаженств. Саме це спонукало мене ще в юному віці замислитися про священство. Також три чудові жінки — дві вже покійні. Це Надя-регент і Люба, та тітка Галя, яка ще жива, хвалити Бога, їй 75 років. Я за десять кілометрів від свого будинку ходив до неї вчитися читати по-церковнослов’янськи. А вперше я прочитав «Апостол» церков­но­слов’янською мовою в 1972 р., тоді мені було 11 років. Було свято Стрітення, і я пішов не в школу, а на службу. Звичайно, це був незабутній день, це велике щастя — хоча, коли я повернувся на крилас, отець Валентин сказав мені: «Петре, ти зробив стільки-то помилок». Я тоді не придивлявся до наголосів, мені хотілося прочитати голосно й виразно. Після його зауваження я почав читати пільніше. І, звичайно ж, я вдячний священноархімандриту нашої Лаври — Блаженнішому Митрополитові Володимиру. Для мене він — зразок віри, терпіння й молитви.

— Владико, Ви пам’ятаєте свої дитячі і юнацькі мрії — що з цього збулося? І про що Ви мрієте сьогодні?
— Практично усі мої мрії Господь здійснив — я думав стати священиком, мріяв про чернецтво. Сьогодні я бажаю від щирого серця, щоб керівники нашої країни повернулися до Бога, обернулися до Нього і до народу обличчям; щоб те, що належало Церкві, особливо храми, було повернуто. І щоб наші керівники завжди пам’ятали, що їх обрав народ. А голос народу — голос Божий. За словами Святого Письма, Церкві належить пережити ще багато випробувань, це неминуче. Але сподіваюся, що заради нашої слабкої віри, щоб нам зміцнитися, Господь на якийсь час відкладе годину випробувань.

— Чи пам’ятаєте Ви свою першу молитву?
— Я молився з дитячих літ. Пам’ятаю, у Вербну неділю ми прийшли на свято, а жінки у храмі робили земні поклони. Мені тоді було десь років з п’ять, я не розумів цього і вдарив одну жінку ногою в лоб, щоб вона не нюхала підлогу — досі щиро каюся. Вже тоді я зрозумів, що образив ближнього, і молився про прощення.

— Завдання кожного християнина (не лише ченця) — стяжати любов до Бога і ближнього. Як можна цього навчитися, коли навколо стільки несправедливості і зла?
— Сьогодні багато говорять про гуманність, любов до людини, якої насправді немає. Ми бачимо, як розоряють цілі держави, як знищують народи, як намагаються всіляко принизити Бога в Його творінні. Допомогти вистояти в цьому може тільки віра і виконання Христових Заповідей. Сам Христос сказав: «Якщо любите Мене, то і заповідей Моїх дотримаєтеся». Це важко, але в цьому нам допомагає Господь. І не можна на жодну людину тримати у серці образу, треба вчитися прощати. А ще треба не вимагати від людей, щоб вони нам служили, а самим служити, бути рабом для інших.

— Ваше Високопреосвященство, а якщо люди лукавлять, нещирі, як до них ставитися?
— Потрібно за них молитися, щоб Господь їх напоумив. Якщо бачиш, що тобі важко спілкуватися з такими людьми, і ти спокушаєшся на осудження чи гнів, тоді краще їх сторонитися, молитися, щоб Господь і тебе напоумив, і тобі дав сили по-християнськи ставитися до них.

— Владико, сьогодні багато говорять про кінець світу, люди залишають молитву і починають займатися кодами, паспортами тощо. Як уберегти суспільство від нездорового ажіотажу?
— Я дивуюся нерозумності багатьох людей. Упевнений, за тими, хто сьогодні ратує про відмову від коду, стоять інші, яким приємно розбурхувати народ. Ці навіжені, інакше їх не назвеш, не мають нічого спільного ні з Церквою, ні з Богом. Синоди і Руської, і Української Православних Церков і інших Помісних Церков заявили, що цей код жодним чином не впливає на наше спасіння. Ніхто не вимагає від нас зречення від Христа. Нам вручили цей папірець, і на тому скінчилося. Коли було зібрання щодо цих кодів, я казав, що ми ведемо людей до загибелі, якщо даємо можливість хибно тлумачити Писання. Люди зневіряться, і, коли справді прийде антихрист, вони скажуть нам: «Дістали ви вже всі»! — і приймуть печать…

— У день народження, як правило, приймають вітання. А що б Ви хотіли побажати усім, хто прийде до Вас з поздоровленнями, Вашій братії і духовним чадам?
— Своїй братії я бажаю тільки одного: коли прийде година Страшного суду, щоб усі вони стали праворуч Бога і Отця, щоб вони почули Його блаженний голос: «Прийдіть до Мене, всі струджені й обтяжені, і Я заспокою вас!» (Мф. 11: 28). Бажаю усім миру — миру з Богом і з ближніми.

Підготував ігумен Пафнутій (Мусієнко)

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.