Батьківське благословення і батьківське прокляття

Багато хто панічно боїться стати жертвою пристріту, злих побажань і, що найстрашніше, потрапити під дію прокляття.
Особлива категорія — батьківське прокляття, що має могутню силу й вельми небезпечне, тому що між батьками й дитиною від народження існує дуже тісний зв’язок.
Ще у стародавні біблійні часи Господь дав особливу духовну владу деяким праведникам благословляти або проклинати. Така влада була у патріархів, а потім у пророків. Батькам Господь дав особливу духовну й моральну владу над дітьми.
Що ж насправді означає батьківське прокляття і що робити таким “проклятим дітям”?

Відповідь на ці запитання ми знайшли у шанованого грецького старця. Пропонуємо до вашої уваги розділ із його книги саме на цю тему.
Редакція

Паїсій Святогорець

Паїсій Святогорець: “Благословляйте, а не кляніть”
Знайте, що прокляття й обурення батьків діють дуже сильно. І навіть якщо батьки не проклинали своїх дітей, а лише через них прогнівалися, то в останніх немає потім жодного світлого дня: усе їхнє життя — одна суцільна мука. Потім такі діти дуже страждають упродовж усього свого земного життя. Звичайно, у вічному житті їм легше, тому що своїми стражданнями вони гасять певні земні борги. Відбувається те, про що говорить святий Ісаак: “Зазнає своєї геєни”, інакше кажучи, стражданнями тут, у цьому житті, людина зменшує свою пекельну муку, тому що страждання в цьому житті є переживанням пекельної муки. Тобто, коли вступають у силу духовні закони, людина частково звільняється від геєни, від муки.
Але й ті батьки, які словами “посилають” своїх дітей до диявола, “присвячують” їх йому. Після цього диявол отримує право на таких дітей, він каже: “Ти присвятив їх мені”.
У Фарасах (одному з шести грецьких селищ у Кесарії Каппадокіській) жив чоловік з жінкою. Їхня дитина була дуже плаксивою, і батько постійно говорив: “Та щоб тебе нечистий взяв!”. І що ж сталося: батько так казав немовляті, і за попустом Божим те почало зникати з колиски. Потім нещасна мати пішла до преподобного священика Хаджефенді. “Благослови, Хаджефенді! Мою дитину вкрали біси”. Хаджефенді йшов до них у дім, читав молитви над колискою, і немовля поверталося. І так продовжувалося постійно. “Хаджефенді, благослови!” — знову і знову говорила нещасна жінка і питала: “Чим же все це закінчиться?”. “Мені, — відповідав їй святий, — до вас ходити не важко. А тобі хіба складно приходити і кликати мене? Отже, колись дияволу це набридне, і він залишить твого сина у спокої”. Відтоді дитина перестала зникати. Але, коли він виріс, його прозвали “диявольський виродок”. Він баламутив усе село — не давав спокою нікому. Як же мучився через це мій батько! Цей хлопець спершу йшов до одного селянина й казав: “Такий-то сказав про тебе те-то”, потім йшов до іншого й говорив йому те саме. Люди сварилися між собою, доходило навіть до колотнечі.
Потім, розуміючи, що кожного з них оббрехали, вони домовлялися схопити наклепника і поквитатися з ним. Але той викручувався так, що зрештою обидва просили в нього пробачення! Настільки він був підступним! Справжній “диявольський виродок”! Бог попустив це для того, щоб, побачивши продовження історії зі зникненням немовляти, люди стали мудрішими, і стримували себе, були уважнішими. Про те, як судитиме цю людину Бог, ми зараз не говоримо. Зрозуміло, що пом’якшувальних обставин у нього багато.
Найбільший скарб для людей, які живуть у миру, — батьківське благословення, подібно до того, як у чернечому житті найбільшим є те благословення, яким благословив тебе твій старець. Тому й кажуть: “Не втрать батьківського благословення”. У однієї матері було четверо дітей. Ніхто з них не одружився і не вийшов заміж.
Мати плакала. “Помру, — казала, — від горя, ніхто з моїх дітей не одружився. Помолися за них”. Вона була вдовою, а її діти — сиротами. Мені стало боляче за них. Молився я, молився, але безрезультатно. “Щось тут не так”, — подумав я. “Нас, — казали її діти, — наврочили”. “Та ні, — відповідаю, — це не від вроків, зурочення видно… А може ваша мати проклинала вас?”. “Так, отче, — відповідають, — у дитинстві ми дуже пустували, і вона постійно з ранку до вечора товкмачила нам: «Та щоб вам обрубками бути!»”. “Ідіть, — кажу, — до матері і скажіть їй справжню причину вашої невлаштованості, щоб вона отямилась. Скажіть, щоб вона покаялась, посповідалась і від сьогодні постійно благословляла вас”. І за півтора роки всі четверо створили сім’ї! Мабуть, ця нещасна, мало того, що була вдовою, але ще й легко впадала у стан роздратування та смутку. Шибиники виводили її з себе, і за це вона їх проклинала.
А якщо батьки прокленуть своїх дітей, а потім помруть, то діти все ж можуть позбутися батьківського прокляття! Як? Придивившись до себе, вони, радше всього, визнають, що свого часу робили шкоду, мучили батьків і тому ті їх прокляли. Якщо вони усвідомлять свою провину, щиро покаються та сповідають свої гріхи, то все в них налагодиться. Досягаючи успіхів у духовному житті, вони допоможуть і своїм покійним батькам.
Батьківським прокляттям можуть бути й усі лайливі слова: дурень, дебіл, виродок, нерозумний, недорозвинутий, невіглас тощо. Ми маємо право лише молитися за них: “Допоможи тобі Господи”, “Збережи тебе Господи”, “Спаси тебе Господи” і просити Господа про напоумлення чад. Дитя за своєю суттю — безвинний ангел, і якщо в нього наявні відхилення через погане виховання, то причина в нас. Шукайте гріх у собі й викорінюйте. Коли батьки очистять себе, автоматично очищується й дитина. Батьки, вам дано великий дар від Бога — дар дітородження. І діти наші — наша подоба…” .

Підготувала Олена Головіна

(З листа в редакцію)

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.