Архієпископ Бориспільський Антоній: “Духовні навчальні заклади — на шляху до Болонського процесу”

— Владико, духовні навчальні заклади в Росії та Україні стали на шлях інтеграції в Болонський процес. Які завдання у зв’язку з цим ставить перед собою Учбовий комітет Української Православної Церкви? Адже в Україні своя ситуація, в Росії — своя. Чи не вийде так, що, прямуючи до єдиної мети різними шляхами, ми прийдемо до певних розбіжностей?
— Ми виходимо з того, що у нас єдина Церква. Й у цьому плані у нас єдина мета, єдиний набір завдань. Нам необхідно за короткий час створити єдину систему духовної освіти, але з урахуванням національного законодавства. Також важливо розуміти, що духовні школи — це не просто навчальні заклади, які дають відповідні знання. Ми виховуємо майбутніх священнослужителів, людей, які розуміють, зберігають і здатні передавати Церковне Передання — основу духовного життя. Розбіжності будуть. Навіть Болонський процес передбачає збереження унікальності національних освітніх систем. Гадаю, що і в рамках самої Української Православної Церкви між семінаріями будуть відмінності в навчальних процесах. Наприклад, у західних регіонах більш важливим є освітній аспект, пов’язаний з викладанням порівняльного богослов’я. На Сході, через наявність там чималої кількості різних християнських конфесій, важливо поглиблювати вивчення сектознавства. Відмінностей боятися не потрібно. Важливо, щоб ми змогли синхронізувати, узгодити ці процеси.

— Реформа полягає в інтеграції в європейський простір. Чи готова до цього Церква, чи вистачить у неї сил тримати удар перед секулярними тенденціями європейського суспільства?
— Церква тримає удар упродовж уже двох тисяч років. Наше завдання — за дуже короткий термін підготувати людей, здатних інтегрувати в європейський науковий простір християнські цінності для їх збереження та захисту. Зрештою, це має важливе значення для розвитку всієї нашої цивілізації. За двадцятирічний період існування Церкви без атеїстичних лещат зроблено вже багато. У нас є богослови і вчені досить високого рівня. Якщо ви поглянете на склад будь-якої європейської богословської конференції, то побачите, що всюди є представники Руської Православної Церкви. І тут система духовної освіти стикається з питанням якості освіти і контролю за цією якістю. Методологія Болонського процесу може стати у цьому цінною підмогою.

— Як стимулювати викладачів, адміністрацію, студентів, щоб вони працювали з віддачею, щоб результати не залишилися лише на словах чи на папері? Який у цій справі досвід Київських шкіл?
— Дійсно, є небезпека формального підходу до реформи, та я вважаю, що всі люди відповідальні перед Богом, перед історією, і кожен, хто керує духов­ною школою, розуміє, що у нас немає іншого шляху, крім реальної зміни ситуації. Ми прагнемо, щоб молоді люди, які приходять до нас навчатися, розуміли й цінували те багатство вічності, яке несе Церква, адже саме тоді навчальний і виховний процес дадуть плід — гідного священнослужителя. Але розв’язання поставлених завдань тут комплексне, починаючи від матеріальних і побутових речей, закінчуючи плануванням і підтримкою інноваційного розвитку й наукових досліджень наших викладачів.
У Київських духовних школах ця комплексна програма здійснюється з благословення Блажен­нішого Митрополита Володимира. Впродовж останніх трьох років покращилася побутова сфера. Значно змінився викладацький склад, зараз ми запрошуємо фахівців з конкретних напрямів. Якщо їх немає в Києві, вони приїжджають з інших областей. Якщо їх немає в Україні, ми запрошуємо з Європи. Також прагнемо підвищувати заробітну плату викладачам, наприклад, цього року її вдалося збільшити на 30  %. Здійснюємо доплати за вчені ступені та наукові звання. Залучаємо молодих людей до наукової роботи. Зацікавлюючи студентів до роботи в академічному журналі, ми намагаємося стимулювати у них смак до літературної діяльності, розвивати самостійність мислення. Викладачі беруть участь у різних конференціях, активно обмінюються досвідом. Уся ця діяльність проводиться, але мені хочеться підкреслити, що Болонський процес не повинен стати лише зовнішньою вивіскою, яку ми розмістимо на фасаді й заспокоїмося, тоді як результати будуть далекими від ідеалу.

— Ви є співголовою Комісії Міжсоборного присутствія з освіти. Якою Ви бачите діяльність Комісії і Учбового комітету УПЦ? Чи немає тут подвійної роботи?
— Міжсоборне присутствіє — це дорадчий орган, де проходить попереднє обговорення проблем, пошук шляхів їхнього вирішення. Учбовий комітет — виконавчий орган, що втілює ці рішення у життя. Наприклад, одне із засідань Комісії Міжсоборного присутствія з освіти було присвячене вивченню діяльності теологічних факультетів у Європі та світі. Наприклад, в Україні сьогодні існує структурна проблема: абсолютно не зрозумілий механізм взаємодії таких факультетів і Церкви. Теологічні факультети перебувають, так би мовити, у вільному плаванні, тоді як у Європі, так чи інакше, будь-який теологічний факультет підпорядковується конфесії, яка у цьому регіоні домінує.

— Дайте, будь ласка, коментар сучасним міжакадемічним зв’язкам і контактам у сфері духовних шкіл.
— Сьогодні кожна духовна школа проводить наукові конференції, які стають міжнародними. Створюється позитивний ефект, оскільки розвивати богослов’я самостійно, не маючи рецепції з боку іншої академії, – це ізоляція, яка ні до чого хорошого не приведе. За допомогою такої тісної взаємодії ми вирішуємо питання наукового рівня наших дисертацій. Наприклад, зараз при захисті дисертації ми на третій відгук обов’язково шукаємо фахівця чи в Петербурзі, чи у Москві, чи в Мінську. Такий підхід дозволяє підняти рівень роботи й водночас розвинути наукові контакти. Якщо порівняти дисертаційні роботи 80‑х, 90‑х і навіть початку 2000‑х років з кандидатськими дослідженнями, які проводяться зараз у духовних школах, – це вже зовсім інший рівень. Наші роботи починають цитувати в науковому середовищі. Цей важливий показник є плодом тісної взаємодії між нашими навчальними закладами.

— Як Ви вважаєте, чи можлива в духовній академії реалізація класичної університетської ідеї про єдність наукового дослідження і навчального процесу? Адже науковий пошук передбачає якусь лібералізацію, тобто свободу наукової думки. Чи немає тут якогось протиріччя?
— Протиріччя тут не може бути, адже людина наділена вищою цінністю від Бога — свободою. Інше питання, чому ця свобода служить? Чим би людина не займалася, вона має виходити з того, що її покликання — досягти Царства Божого. Але люди, яких Господь покликав у духовну семінарію і згодом в академію, повинні освоїти богослов’я і проголошувати вічні істини, збережені Переданням, однак доносити ці істини сучасній людині необхідно зрозумілою їй мовою. Свобода думки у церковної людини не виходить за рамки церковної єдності, утвердженої на любові. Питання може ставитися про здатність людини до цієї свободи, здатність до інтелектуальної діяльності. Існують інтелектуальні спокуси, але людина покликана перемагати їх. Проблема, яку Ви позначили, підводить нас до дуже важливого питання: що може бути стрижнем реформ духовної освіти? І тут головне, щоб людина могла ввібрати, зберегти і згодом передати Передання Церкви. Якщо ми зуміємо цього досягти, то мета реформи буде досягнута.

— Владико, на завершення дозвольте запитати: які кроки у найближчому майбутньому необхідно зробити, як нам координувати спільну діяльність?
— Необхідно продовжити зустрічі керівників духовних навчальних закладів. На цих зустрічах прояснюється постановка завдання, відбувається обмін досвідом. Адже не секрет, що Болонський процес по-різному оцінюється. Дехто побоюється його, але це від незнання. Необхідний цикл методичних семінарів для адміністрацій і викладачів тих навчальних закладів, які серед перших входять у Болонський процес. Учбовий комітет Української Православної Церкви сприятиме таким заходам. Створено Науково‑методичну раду, завдання якої і полягає в поясненні і роз’ясненні наших кроків. Важливі заходи були вже проведені і в Москві, й у Мінську, зараз проходить семінар у Смоленській духовній семінарії. Необхідні обмін досвідом і відкрита дискусія з нагальних проблем. Подальші заходи ми здійснюватимемо також спільно з Учбовим комітетом Руської Православної Церкви.

Бесіду вів
головний редактор офіційного порталу
Учбового комітету РПЦ
ієродиякон Родіон (Ларіонов)

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.