АГНИЦЯ ВСЕБЛАЖЕННА. Свята великомучениця Варвара (день пам’яті — 17 грудня за н. ст.)

Свята великомучениця Варвара народилася у м. Ілліо­полі Фінікійському, в шляхетній язичницькій родині. Батько Варвари Діоскор, рано втративши дружину, дуже любив свою дочку. Щоб уберегти красиву дівчину від сторонніх поглядів і разом із тим позбавити її спілкування з християнами, він побудував для дочки спеціальний палац, звідки вона виходила тільки з дозволу батька. Споглядаючи з висоти вежі красу Божого світу, Варвара часто відчувала бажання пізнати його істинного Творця.

Коли приставлені до неї виховательки говорили, що світ створено богами, яких шанує її батько, то вона подумки говорила: «Боги, яких шанує мій батько, зроблені руками людськими. Як вони могли створити таке пресвітле небо і таку красу земну? Єдиний повинен бути такий Бог…». Так свята Варвара вчилася від творінь видимого світу пізнавати Творця.
Одного разу, коли Діоскор був у тривалій подорожі, Варвара познайомилася з місцевими християнками, які розповіли їй про Триєдиного Бога. Саме тоді в Ілліо­полі проїздом з Олександрії перебував священик, який видавав себе за купця. Дізнавшись про нього, Варвара запросила його до себе і просила звершити над нею Таїнство Хрещення. Священик виклав їй основи святої віри і потім охрестив в ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Просвічена благодаттю Хрещення, Варвара зі ще більшою любов’ю звернулася до Бога, Якому обіцяла присвятити усе своє життя.
Повернувшись, Діоскор дізнався, що його єдина дочка стала християнкою. Визнавши її втраченою для себе, він у люті хотів умертвити Варвару, але та встигла на деякий час сховатися. Проте незабаром батько зна­йшов непокірну дочку й, побивши, передав у руки правителя міста, а сам публічно відрікся від неї. Умовляння принести жертви ідолам і на цьому вичерпати конфлікт ні до чого не привели — свята сповідала Іісуса Христа Богом. Тоді до справи взялися кати. Сповідницю побили воловими жилами, а потім стали розтирати глибокі рани волосяницею. Після найжорстокіших мук Варвару кинули до темниці. Перебуваючи в молитві, праведниця побачила Христа, Який зміцнив її в майбутньому подвигу. Наступного дня свята постала перед правителем без будь-яких слідів недавніх катувань. Серед свідків цього чуда була й дівчина Іуліанія. Вона сповідала Христа Богом і разом із Варварою була віддана до рук катів. Сповідниць оголили і в такому вигляді повели містом, а потім підвісили на деревах, де стали рвати їхні тіла гаками, бити по голові молотками, палити шкіру свічками. Потім правитель наказав обезголовити мучениць. Голову Варварі відсік безжальний батько. Незабаром його уразила блискавка, перетворивши тіло на попіл. Усе це сталося близько 306 р.
У VI ст. мощі святої великомучениці Варвари були перенесені до Константинополя, а у XII ст. дочка візантійського імператора Олексія Комніна, княжна Варвара, стаючи до шлюбу з руським князем Михаїлом Ізяславичем, привезла їх із собою до Києва, де вони знаходяться й досі.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.