20-ЛІТТЯ ДВОХ СОБОРІВ

У червні 1992 р. вийшов перший номер «Церковної православної газети», яка замінила на деякий час журнал «Православний вісник», що перервав своє видання у зв’язку з розколом в Українській Православній Церкві. Першим її матеріалом були документи Архієрейського і Помісного соборів, на яких були прийняті доленосні рішення для Православ’я в Україні. У зв’язку з 20-річчям цих подій у рубриці «Мовою документів» ми пропонуємо Вам деякі з цих матеріалів.

ДІЯННЯ ПОМІСНОГО СОБОРУ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

26 червня 1992 р. урочистим молебнем у Трапезній церкві Києво-Печерської Лаври розпочав свою роботу Помісний Собор Української Православної Церкви. У ньому взяли участь 92 делегати від усіх єпархій, монастирів і навчальних закладів УПЦ, зокрема 22 єпархіальних архієреї.
За пропозицією голови Собору, Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, були обрані робочі органи Собору: президія, редакційна та мандатна комісії, секретар Собору, а також прийнято такий порядок денний.
1. Затвердження поправок, внесених у Статут УПЦ Архієрейським Собором від 27–28 травня ц. р., що відбувся в м. Харкові.
2. Утворення нових єпархій.
3. Поточні питання.
4. Прийняття соборних документів.
У вступній промові Блаженніший Митрополит Володимир відзначив особливу важливість проведення Собору в настільки тяжкий для Української Православної Церкви час і підкреслив, що з’єднання колишнього митрополита Філарета з Українською Автокефальною Православною Церквою унеможливлює діалог з нею на предмет досягнення канонічної єдності між конфесіями. На Соборі було підтверджено канонічність і законність Харківського Архієрейського Собору від 27–28 травня ц. р., рішення якого були визнані Предстоятелями Помісних Церков Вселенського Патріархату. Крім того, Собор висловив протест проти втручання державних органів у внутрішні справи Церкви.
З першого питання Собор затвердив зміни, внесені до Статуту УПЦ Архієрейським Собором у Харкові, і виклав у такій редакції пункти Статуту, в які були внесені зміни.
Розд. III, п. 6: «Собор обирає Митрополита Київського і всієї України й визначає процедуру його обрання».
Розд. IV, п. 1: «Священний Синод очолюється Митрополитом Київським і складається з семи членів, включаючи Митрополита Київського і правлячих архієреїв: чотирьох — постійних і трьох — тимчасових, яких викликають на сесію по черзі кожні півроку».
Розд. V, п. 2: «Предстоятель Української Православної Церкви обирається українським єпископатом і благословляється Святішим Патріархом Московським і всієї Русі».
Із розд. I, п. 4 виключити слова «Української РСР» і замінити їх словами «Української держави».
З другого питання порядку денного було прийнято рішення про утворення трьох нових єпархій: Запорізької, Миколаївської та Черкаської.
З третього питання затверджені визначення Архієрейського Собору від 20 червня ц. р.
У дебатах виступили:
1) єпископ Івано-Франківський Іларіон — про події в Івано-Франківську, який розповів, що міжконфесійний конфлікт був спровокований колишнім митрополитом Філаретом;
2) митрополит Харківський і Богодухівський Никодим — про події, що відбулися в Українській Православній Церкві за останні півроку.
Обговорювалися також питання про повну канонічну незалежність УПЦ, про богослужбову мову та ін.
В обговоренні брали участь ієрархи, клірики і миряни Української Православної Церкви. Після обговорення були прийняті соборні документи, заяви та звернення.
ВИЗНАЧЕННЯ СОБОРУ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
від 26 червня 1992 р., Києво-Печерська Лавра
Заслухавши документи Архієрейського Собору, що відбувся в Харкові 27 травня 1992 р., Собор Української Православної Церкви постановляє:
Визнати Архієрейський Собор у Харкові від 27–28 травня 1992 р. канонічним і затвердити всі його діяння та визначення, що є законними.
Затвердити обрання Предстоятелем УПЦ Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, і сердечно привітати Його Блаженство зі вступом на відповідальне первосвятительське служіння святій Українській Православній Церкві.
Звернутися соборно до все­української пастви і закликати всіх до об’єднання навколо нового Предстоятеля і сугубої молитви в цей відповідальний час.
Створити нові єпархії Української Православної Церкви, розділивши Дніпропетровсько-Запорізьку єпархію на Дніпропетровську і Запорізьку з присвоєнням правлячим архієреям титулів: «Дніпропетровський і Криворізький» і «Запорізький і Мелітопольський»; Кіровоградсько-Миколаївську єпархію — на Кіровоградську та Миколаївську з присвоєнням правлячим архієреям титулів: «Кіровоградський і Новомиргородський» і «Миколаївський і Вознесенський», а також перетворити Черкаське вікаріатство на Черкаську єпархію з присвоєнням правлячому архієрею титулу: «Черкаський і Канівський».
Закликати до пильності всю повноту УПЦ, у зв’язку з антиканонічними діями Філарета (Денисенка), колишнього Предстоятеля УПЦ, — який, не підкорившись соборним рішенням, продовжує роздирати Тіло Церкви Христової, а також закликати не вступати з ним у будь-які відносини. Так зване об’єднання, що відбулося 25 червня 1992 р. з УАПЦ, є його особистою справою і жодного відношення до Української Православної Церкви не має.
Звернутися до Президента України Л. М. Кравчука з викладом усієї інформації щодо нинішньої надзвичайно напруженої ситуації в житті УПЦ, коли в деяких областях відбувається грубе втручання представників влади у внутрішні справи нашої Церкви.
Звернутися до судових інстанцій з проханням покласти край беззаконним діям Філарета (Денисенка).
Закликати всеукраїнську паству до взаємного миру та єднання у Христі Іісусі. Всьому духовенству посилити молитви і проповідь, прикладом життя стверджувати нашу вірність Святому Православ’ю.
Переконливо й одностайно засвідчити, що Українська Православна Церква і надалі продовжуватиме канонічними способами відстоювати повну незалежність і самостійність УПЦ, не втрачаючи молитовного зв’язку з усіма Помісними Церквами світу.
Ми запевняємо уряд України, що виховуватимемо свою паству в патріотичній відданості нашій Вітчизні.
Підсумкові документи підписали всі архієреї УПЦ.

Митрополит Київський і всієї України Володимир.
Від імені Собору єпископат Української Православної Церкви:
Митрополит Харківський і Богодухівський Никодим,
Митрополит 
Вінницький і Брацлавський 
Агафангел,
Архієпископ Чернігівський і Ніжинський Антоній,
Архієпископ Полтавський і Кременчуцький Феодосій,
Архієпископ Черкаський і Канівський, вікарій Київської Митрополії Макарій,
Архієпископ Житомирський і Овруцький Іов,
Архієпископ Рівненський і Острозький Іриней,
Архієпископ Одеський і Ізмаїльський Лазар,
Єпископ Сумський і Охтирський Никанор,
Єпископ Луганський і Старобільський Іоанікій,
Єпископ Мукачівський і Ужгородський Євфимій,
Єпископ Кіровоградський і Миколаївський Василій,
Єпископ Волинський і Луцький Варфоломій,
Єпископ Хмельницький і Кам’янець-Подільський Нифонт,
Єпископ Львівський і Дрогобицький Андрій,
Єпископ Дніпропетровський і Запорізький Гліб,
Єпископ Сімферопольський і Кримський Василій,
Єпископ Чернівецький і Буковинський Онуфрій,
Єпископ Тернопільський і Кременецький Сергій,
Єпископ Івано-Франківський і Коломийський, керуючий Херсонсько-Таврійською єпархією Іларіон,
Єпископ Донецький і Слов’янський Аліпій.

ЗВЕРНЕННЯ АРХІЄРЕЙСЬКОГО СОБОРУ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ ДО ДУХОВЕНСТВА ТА ВІРУЮЧИХ УКРАЇНИ

27 травня 1992 р.
Христос Воскрес!
Всечесні отці, брати і сестри у Христі, благословення Господнє і мир Божий нехай будуть з вами!
Собор єпископів Української Православної Церкви, що зібрався в богоспасаємому місті Харкові 27 травня 1992 р., розглянув ситуацію, в якій перебуває нині наша Українська Православна Церква, і негативну поведінку колишнього Предстоятеля УПЦ Митрополита Філарета.
Ми з розумінням і відповідальністю ставимося до волевиявлення української пастви щодо незалежності. Ми не проти законної, канонічної автокефалії Української Православної Церкви. Але це серйозне питання потрібно вирішувати з миром Божим, терпінням і сердечною молитвою, згідно з церковними правилами і канонами, а не насильством і погрозою.
Собор визнав провину Митрополита Філарета та його грубі помилки в управлінні, а саме: використання Синоду УПЦ як інструменту для прикриття своїх честолюбних планів, нехтування інтересами Церкви. Все це викликало обурення й осуд серед духовенства і віруючих. Було також засуджено аморальну поведінку колишнього Предстоятеля в особистому житті. Особливо гостро ці проблеми постали після Архієрейського Собору 31 березня 1992 р. у м. Москві, на якому Митрополиту Філарету все це було висловлено прямо в очі. І він визнав свою провину, двічі давав архієрейську клятву перед Хрестом і Євангелієм скликати у м. Києві Собор українських єпископів і подати прохання про відставку, заради церковного миру і благополуччя Української Церкви.
Проте на прохання членів Синоду та окремих єпископів скликати Собор Митрополит не реагував. Навпаки, виступаючи через засоби масової інформації, у проповідях він свідомо говорив неправду і зводив наклеп на Архієрейський Собор, категорично відмовляючись виконати своє архієрейське слово.
Група єпископів зустрілася в м. Житомирі і, порадившись, направила прохання Митрополиту Філарету: терміново скликати Архієрейський Собор УПЦ і виконати свою обіцянку. Про тривожне церковне становище було повідомлено як вищій судовій інстанції Святішому Патріарху Олексію II.
Священний Синод під головуванням Святішого Патріарха Олексія II від 21 травня 1992 р., розглянувши стан церковних справ в Україні, що загострився через невиконання Митрополитом Філаретом рішень Архієрейського Собору і своїх обіцянок, постановив: найстаріший за хіротонією єпископ УПЦ, митрополит Харківський і Богодухівський Никодим, як тимчасово виконуючий обов’язки Предстоятеля Української Церкви, згідно зі Статутом УПЦ зобов’язується зібрати Архієрейський Собор, на якому вирішити всі наболілі проблеми нашої Церкви й обрати нового Предстоятеля.
Архієрейський Собор УПЦ розглянув останні події церковного життя в Україні і прийняв такі рішення:
Внести поправки в текст Статуту УПЦ щодо Предстоятеля і виборів його, про Синод УПЦ.
Висловити недовіру персоні Митрополита Філарета як Предстоятелю УПЦ і сумнів щодо його моральної чистоти та згідно зі Статутом УПЦ звільнити його з посади Предстоятеля.
У зв’язку з розкольницькою діяльністю Митрополита Філарета почислити його за штат із забороною у священнослужінні до рішення Архієрейського Собору Матері Церкви.
Таємним голосуванням з трьох обраних кандидатів обрали нового Предстоятеля УПЦ, митрополита Ростовського і Новочеркаського Володимира (Сабодана).
Висловлюємо надію, що з Божою допомогою Блаженніший Володимир, Митрополит Київський і всієї України, виведе нашу Церкву з того критичного стану, в якому вона зараз перебуває. 
Благодать Господа нашого Іісуса Христа, любов Бога й Отця, і Причастя Святого Духа нехай буде з нами вічно.

ТЕЛЕГРАМА МИТРОПОЛИТУ ФІЛАРЕТУ

Цим повідомляємо Вам, що Архієрейський Собор УПЦ, який зібрався в Харкові 27 травня цього року під головуванням митрополита Харківського і Богодухівського Никодима, тимчасово виконуючого обов’язки Предстоятеля УПЦ, звільнив Вас від обов’язків Предстоятеля УПЦ і Митрополита Київського і всієї України та почислив за штат із забороною у священнослужінні до рішення Архієрейського Собору Матері Церкви. Водночас повідомляємо, що більшістю голосів Собор обрав Предстоятелем УПЦ митрополита Ростовського і Новочеркаського Володимира.

Від імені Собору — митрополит Харківський і Богодухівський Никодим

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.